ДПАУ у м. Києві зазначає, що об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Цю норму статті 11 Декрету КМУ від 20.05.93 р. №56-93 «Про місцеві податки і збори» (далі — Декрет про місцеві податки) ДПА у коментованому листі розуміє буквально. І саме таким тлумаченням повинні керуватися міськради, визначаючи порядок справляння цього податку на місцях. Рекламодавці (підприємства або фізичні особи) сплачують податок з реклами під час оплати послуг з рекламування продукції, які надають сторонні організації. Якщо такі послуги отримуються (приймаються) безоплатно, то об’єкта оподаткування немає. Ключовою думкою листа є не лише те, що наявність реклами у розумінні Закону про рекламу — ще не тягне зобов’язання зі сплати податку. ДПА не роз’яснила, що слід розуміти під «встановленням та розміщенням» реклами, але чітко вказала, які операції до них не належать:

— виготовлення реклами (рекламної продукції);

— самостійне розповсюдження реклами.

ДПА у м. Києві вважає, що чинне законодавство не вимагає сплати податку при самостійному виготовленні та розповсюдженні реклами, а також із вартості її виготовлення (яка сплачується підрядчикам).